Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника.
Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876),
Шаргородському духовному училищі (1876 —
1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський
поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця
мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки
навчатись.
У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був
притягнутий до судової відповідальності.
У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися
самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному
училищі на народного учителя, працює репетитором.
Почав друкуватися в
1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша
хатка».
1892–1896 — працював
у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду.
Потім працював у Криму.
Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в
редакції житомирської газети «Волинь».
1898 переїхав у
Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів
Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником.
Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори,
підтримував письменників-початківців.
Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще
постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої
за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного
листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його
дати слово не кидати родину.
1911 — «Товариство прихильників української науки і штуки»
призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік,
щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше.
Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський
відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.
Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові.
Коментарі
Дописати коментар