Вернадський
Володимир Іванович народився 28 лютого
(12 березня) 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї економіста. Походив з
давнього козачого укр. роду, дитинство минуло у Харкові та Полтаві, часто був у
Києві. У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської
гімназії, де провчився три роки. У 1876 році, після повернення сім’ї в
Санкт-Петербург, В. І. Вернадський вступив в Першу Санкт-Петербурзьку класичну
гімназію. 1885 закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького
університету. У 1885-1890 роках він став хранителем Мінералогічного кабінету
Санкт-Петербурзького університету. У 1886 році Володимир Іванович Вернадський
одружився з Наталією Старицькою, з якою прожив понад 56 років. У сім’ї було
двоє дітей. 1888-1890 навчався за кордоном в Італії, Франції і Німеччині. У
1897 році В. І. Вернадський захистив докторську дисертацію в Петербурзькому університеті.
У 1890 році В. І. Вернадський на запрошення професора А. П. Павлова став
приват-доцентом кафедри кристалографії і мінералогії Імператорського
Московського університету. З 1898 року він працював професором мінералогії в
Московському університеті. Був автором курсів лекцій і підручників з
мінералогії та кристалографії. З 1909 академік Петербурзької АН. У 1911 році В.
І. Вернадський, на знак солідарності з звільненими з політичних мотивів
професорами, подав у відставку. З червня 1917 Вернадський мешкав в Україні. 27
жовтня 1918 став одним із засновників і першим президентом Української академії
наук, створеної урядом гетьмана Павла Скоропадського. Читав курс геохімії в
Київському університеті. У 1919 році він переїхав до Сімферополя. До 1921 року працював
професором, з 1920 року ректором Таврійського університету в Сімферополі. 14
липня 1921 Вернадського заарештували і привезли у в’язницю на Шпалерну, але
згодом звільнили. 1921 — повернення в Петроград, призначений директором
Радієвого інституту, 1922–1926 — відрядження до Франції на запрошення Сорбонни
для читання лекцій з геохімії. З поверненням у Ленінград видає монографії
«Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організовує відділ живої речовини в АН СРСР,
організовує Комісію з вивчення важкої води і головує в ній. У 1935 р.
переїжджає в Москву, бере участь в організації ряду наукових комісій, працює
над проблемою «життя в космосі». У роки політичних репресій В. І. Вернадський
пішов зі всіх адміністративних постів, залишаючись тільки науковим консультантом
(щоб не брати участь в «чистках»). В цей же час він був обраний членом
геолого-географічного, хімічного, фізико-математичного відділень Академії Наук.
В. І. Вернадський за життя опублікував 473 наукові роботи. Заснував нову науку
— біогеохімію і вніс величезний внесок у геохімію. З 1927 року до самої смерті
обіймав посаду директора Біогеохімічної лабораторії при Академії наук СРСР. Був
учителем цілої плеяди радянських геохіміків. У роки війни був евакуйований у
Борове Кокчетавської області. У 1944 р. видав останню працю «Декілька слів про
ноосферу». Головна праця Вернадського — монографія про біосферу і ноосферу
(1941-1944). Член Чехо-Словацької (з 1926) та Паризької (з 1928) Академії Наук,
багатьох зарубіжних наукових товариств. Наприкінці 1943 року В. І. Вернадський
повернувся з Казахстану в Москву. 25 грудня 1944 у нього стався інсульт.
Володимир Іванович Вернадський помер 6 січня 1945 року в Москві.
Коментарі
Дописати коментар